Як налаштувати дитину на підготовку домашнього завдання?
Актуально... Чи не так?)
Минуло літо.
І маємо адаптовуватися до звичних реалій шкільного життя у військовому стані.
Проте, крім звичної адаптації до шкільного навчання у багатьох зараз відбувається процес адаптації до нового колективу.
А ми, дорослі, відповідальні за комфортне навчальне середовище наших дітей.
Саме тому пробуємо розібратися з тим, як максимально оптимізувати процес виконання уроків.
Під час підготовки важливо відкласти ґаджети з поля зору.
Для розуміння обсягу роботи складіть разом з дитиною план підготовки уроків. Нехай школяр відчує свою самостійність в тому, з якого предмету/завдання йому краще почати, а яким завершити роботу.
Заплануйте невеликі перерви, в яких дитина зможе переключитися. Однак організуйте їх чітко обмеженими в часі, щоб вивчення уроків не тривало цілий вечір.
Визначте дедлайн, який позначить час завершення підготовки домашнього завдання. Дитина зможе спланувати заняття своїми справами.
Дотримуйтеся графіку та режиму. Організм дитини адаптується і буде налаштовуватися на навчальну діяльність у визначений час.
Розвивайте самостійність! Уникайте бажання допомогти/зробити швидше у ситуаціях, де дитина може справитися сама.
Замість глобального контролю можна спробувати варіант нотаток-нагадувань з інструкціями або підказками, які можуть бути в полі зору.
Не чіпляйте дитині ярликів типу «лінтюх», «дурень», «невдаха». Дитині легше відповідати озвученому стандарту, ніж доводити протилежне.
Якщо дитина потребує підтримки — дайте її. Це можна зробити, для прикладу, словами: «Скоро в тебе все вийде без моєї допомоги», «В тебе класно виходить» або «Ти молодець».
Уникайте крику та сварок. Нічого іншого, крім страху перед помилкою це не дасть. Помилятися і виправляти помилку — найуспішніший шлях до засвоєння інформації.
Фізична активність, повноцінне харчування, достатньо сну — союзники у продуктивності дитини. Подбайте про це!
Демонструйте щиру цікавість. Тому що мотивація ґаджетами за виконану домашню роботу або грішми за хорошу оцінку знецінює процес навчання та здобування знань як такий. А коли дитина із захватом ділиться здобутими фактами, а дорослому щиро цікаво — це саме та родзинка, яка змусить дитину бути допитливою.
